Які аспекти враховується судом при вирішенні спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

На даний час достатньо поширеними є суперечки батьків щодо участі у вихованні їх спільних дітей, коли це пов’язується із припиненням шлюбних відносин чи розірванням шлюбів та окремим проживанням колишнього подружжя. Однак, варіанти виходу із таких достатньо складних життєвих ситуацій врегульовані нормами Сімейного кодексу України, а також держава через органи опіки та піклування і відповідні судові установи сприяє в ефективному забезпеченні охорони, захисту прав батьків й дітей на належне виховання останніх. 

Якщо один з батьків, з ким проживає дитина, перешкоджає тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

При цьому, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Можна зробити наступні висновки та рекомендації для батьків по врегулюванню зазначених вище спорів:

1. Батькам слід завжди намагатися в позасудовому порядку спільно, спираючись на прийнятні для обох сторін умови і домовленості, визначатися із конкретними заходами по вихованню спільних дітей. При цьому, слід завжди пам’ятати – інтереси дитини у вихованні і розвитку повинні ставитись на перше, пріоритетне місце, навіть при створенні певних незручностей одному чи обом батькам;
2. У разі недосягнення згоди між батьками з приводу порушеного питання першим хто вирішує таку суперечку є органи опіки та піклування (у сільській місцевості це виконавчі комітети сільських, селищних рад, а на рівні селища таким органом виступає служба у справах дітей Олександрівської районної державної адміністрації), які за участі батьків приймають рішення по врегулюванню існуючого спору; рішення таких органів сторони повинні добросовісно виконувати;
3. Якщо порушення прав на участь у вихованні дитини продовжує тривати, то такий спір вирішується судом із залученням до справи батьків, відповідного органу опіки та піклування, а також у разі досягнення певного рівня розвитку з’ясовується думка дитини щодо існуючого спору між батьками;
4. Суд, вирішуючи такий спір, завжди встановлює розумний баланс між інтересами дитини на її виховання обома батьками, які мають за законом рівні права на це, та інтересами і можливостями самих батьків. При цьому, суд завжди детально з’ясовує наявність чи відсутність фактів негативного впливу зі сторони батьків на дитину, характеристики сторін із місць проживання, наявність умов для відвідування батька (матері) по місцю його (її) проживання (наявність постійного місця проживання, роботи, відповідних санітарно-побутових умов тощо), перевіряється існуючий характер взаємовідносин між батьком (матір’ю) і дитиною, і що одне з найголовніших моментів – чи будуть умови і порядок участі одного з батьків, які ініціюються перед судом, відповідати інтересам дитини і сприяти самому процесу виховання;
5. У кожній конкретній справі судом витребовується від органу опіки та піклування висновок про найбільш сприятливі та доцільні форми і методи участі одного з батьків у вихованні дитини, який оцінюється разом із іншими доказами по справі.

Роблячи підсумок, потрібно звернути увагу, що батькам  доцільно використовувати   позасудовий порядок вирішення такої категорії спорів, як найбільш взаємовигідний механізм врегулювання суперечки, єдиною метою якого є створення найсприятливішого, обопільного батьківського виховання дитини.